Горять свічки на кожному вікні, Горять вони, мабуть у всьому світі. Дивлюсь на них, і бачиться мені В них очі тих мільйонів, що убиті. Це очі тих, хто вижити не зміг, Хто пухнув,падав і уже не зводивсь, Хто з листя їв напівсирий пиріг, І кликав смерть собі, як нагороду. Тільки память може зупинити на мить швидкоплинну ріку, воскресивши події минулого. Память серця... Вона, як вогонь згасаючої свічки, висвітлює в душах найпотаємніше, повертає з темені забуття бачене і пережите. Тому ми схиляємо голови в глибокій скорботі перед памяттю жертв голодомору До дня памяті жертв голодомору в бібліотеці організовано книжкову виставку "Скорботна біль і памятка живим" На виставці представлено спогади свідків тих жахливих подій, художньо-документальні книги М. Дороша.
Біля памятника голодомору пройшов мітинг-реквієм з покладанням квітів. Директор школи Колодій В.В. розповів дітям про ті голодні, жахливі роки Мітинг закінчився хвилиною мовчання.
А також у бібліотеці відбулася віртуальна подорож "Меморіал памяті жертв голодомору в Україні.
В історії кожного народу є імена, які становлять його славу, велич, і національну гордість. Саме таким і є для України імя безсмертного Кобзаря-Тараса Григоровича Шевченка. " Літа ідуть нестерпно холодно Але твій спів, як сонце не погас, Ти з нами йдещ в бою і після бою, Великий наш,безсмертний наш, Тарас."
У бібліотеці пройшла година спілкування Тарасу Григоровичу Шевченку "Кобзар завжди живий у памяті народній" . Бібліотекар Сухін О.В. розповіла дітям про життєвий та творчий шлях високого генія його тяжкі шляхи. Діти з цікавістю розказували вірші та твори інших поетів присвячені великому Кобзарю. А також переглянули літературну виставку "Шевченкове слово в віках не старіє."
Щиро вітаю усіх трудівників з нагоди професійного свята-Дня працівників сільського господарства!
Щастя Вам, усмішок долі, Серце хай гріє людська доброта, Втоми не знайте ні в чому й ніколи І будьте здорові на довгі літа. Зі святковим концертом аматори Лознянського будинку культуризавітали у Хуторі-Кривошиєнецькі. Зі сцени лунали пісні, гуморески та веселі сценки. З вітальним словом до жителів села звернулася голова сільської ради Якушевська Світлана Петрівна та вручила запашний коровай. А також у бібліотеці оформлена книжкова виставка.
Рідна мова, поєтична пісенна Пелюсткова і ніжна, як спів соловя, Як народу душа: щира, добра, натхнена, Ти найкраща у світі, бо рідна моя! Кожному народу дорога його мова. "Рідна мова дорога людині, як саме життя"-говорить народна мудрість. Без мови не може існувати народ, його культура. Ми українці-горді з того, що маємо свою державу, свою мову, волю. Кожен із нас патріот своєї країни, бо любить її, поважає її закони і кожен повинен боротися за чистоту рідної мови. Кожне природне явище, кожну пору року, різні події, людські почуття можна описати українською мовою, та ще й як! А мовою віршів можна намалювати чарівні картини природи. Яка ж вона гарна, чиста, багата і мелодійна- наша українська мова! Мова живе! Вона немов чисте джерело, що витікає з-під землі і поїть кожного, хто припаде до неї вустами. Слів у мові є сила- силенна, але кожне слово несе своє значення, свій відтінок. Тому слова в мовленні треба вживати правильно, вдало, щоб вони відповідали тому стану, який ти хочеш передати. Мово моя, ти пречиста і славна Трепетна, наче ранкова роса. Ти називаєшся нині-державна! Все в тобі: і багатство й краса! Мовою рідною я розмовляю, вільно живу я у ріднім краю І Україну мою прославляю, Вірність і серце я їй віддаю. Мово моя,найчистіша криниця, Є і краса і багатство в тобі Кожен приходить до тебе напиться, В радості, в щасті, у тихій журбі. Ти з джерела і струмочка дзвінкого, З лісу і поля, з квіток і роси. З лугу розквітлого, з неба ясного, З грому веселки й світанку, з роси! У бібліотеці пройшла віртуальна подорож з 11 класом "Дорогами тисячоліть: Про що розповіли письменники" а також діє книжкова виставка "Мово иоя, душа України"
Тільки память може зупинити на мить швидкоплинну ріку, воскресивши події минулого. Память серця... Вона, як вогонь згасаючої свічки, висвітлює в душах найпотаємніше, повертає з темені забуття бачене і пережите.
