Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває іноді тивлюся,
Дивуюсь дивом і печаль
Охватить душу стане жаль
Мені її і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої,
Що в мир наш Бога принесла.
Т. Шевченко.
Минають роки, десятиліття, змінюються устрої, а на землі споконвіку є мати. Вічна і Свята, грішна і праведна, як і ця свята земля, на якій ми живемо. День за днем, рік за роком матері віддають нам свою ласку, мудрість, добро, вчать чесності, гідності, любити свою землю, свій рідний край, поважати усіх, молитвами звертатися до Бога, незважаючи на ніякі прикрощі та негаразди завжди бути людиною.
Немає коментарів:
Дописати коментар