День української писемності та мови.

 Із ніжності слова беру насолоду.
Воно ідеал мій, для злету крило.
Мова моя дана Богом народу.
Мово моя-це душі джерело.

             У світі налічується близько трьох тисяч мов, і серед них, ніби запашна квітка в чудовому букеті, - українська мова. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнані світом. 9 листопада в день вшанування пам'яті преподобного Нестора-Літописця ми відзначаємо День української писемності та мови

Мова - це серце нації і канва, на якій людина вишиває узори свого буття. Мова – це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, своє минуле і майбутнє. Мова - це невичерпна духовна скарбниця, до якої народ безперервно докладає свій досвід, розум і почуття.

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

 

 Хочеться стати на коліна перед рідною мовою - мовою Матері моєї - і благати її повернутися до рідної хати, возродитися, забуяти нетлінним скарбом, віщим і вічним Словом від лісів - до моря, від гір до степів...

З нагоди Дня української писемності та мови у бібліотеці оформлено перегляд літератури "О мово моя, душа голосна."
А також пройшов відео-перегляд 5-6 класів "Мова барвиста, мова багата, ніжна і тепла як батьківська хата."