Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокішій
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей…
Вже багато літ, як прийшли назад додому,
Та до цих пір чує душа війни оскому,
Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,
А у снах – «духи» налітають, мов шайтани.
15лютого день визволення військ із Афганістану.
Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, але, слава Богу, вже без участі наших солдат. А тоді ж, йдучи у пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.
Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все. А ціною було життя. Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя.
Такими словами у школі розпочалася інформаційна лінійка "Афганістан далекий і сумний у кожній памяті живий," на якій діти згадали наших воїнів-інтернаціоналістів які воювали та повернулися з афганістану. а також хвилиною мовчання схилили голови над Грициком Олександром який не повернувся живим . Вічна Йому Память.
Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати воїнів-ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.
Немає коментарів:
Дописати коментар