142-річниця з дня народження Лесі Українки.

 Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському, тепер в Житомирській області в інтелігентній, "літературній" родині. Її мати відома письменниця Олена Пчілка, батько-юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро),їх гуманітарній освіті
    Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепорушкою. Серед ровесників виділялася здібністю і працьовитістю.
    Стиль життя в родині сприяв зближенню з селянськими дітьми, засвоєно народних звичаїв, традицій. А фольклор Волині вводив вразливу дівчинку в незвичайний, химерний світукраїнської міфології з її мавками, перелесниками, русалками. Маленька Леся так повірила в лісових істот,що потаємно в ночі перемагаючи страх , бігала в ліс і там шукала мавку. В останній рік життя в поємі. "Про велета" Леся Українка згадує:
             Давно в дитячий любий вік,
             В далекім ріднім краю
             Я чула казку. Чула раз,
             а й досі памятаю.


Неначе річка швидкоплинна
Тече життя у небуття.
Людина прагне на цім світі
Нащадкам залишить знання.
Живуть і досі вічні теми,
А з ними і її вірші.
Вірші про любу Батьківщину,
Про поклик рідної душі,
Яка існує без народу
В далекій дикій чужині.
Яка на припічку в хатині
Ледь жевріє на самоті.
Здавалося б:іщо їй треба?
І слава є і визнання.
Потрібна лишень рідна мова,
Це є найбільше здобуття.
Потрібна соловїна пісня
Зрання в вишневому садку,
А ще -зозулине кування:
Ку-ку,ку-ку,ку-ку, ку-ку.
Казала Леся: слово зброя
Найголовніша,визначна.
За рідне українське слово
Боролась весь вік вона.
Життя прожите недаремно,
Не зникне в памяті людській,
Не зникне й Леся Українка.
Це вірш присвячується їй.
У школі пройшла драматична година памяті Лесі Українки.